Порядок встановлення загальнобудинкових лічильників

795 перегляди

22.04.2018

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначаються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (далі - Закон).

Відповідно до статті 2 Закону, постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку. З метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб’єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу – фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу.

Цією ж статтею унормовано, що загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Звертаємо увагу, що вказана норма (щодо загальнобудинкових лічильників) була викладена у даній редакції лише 21.12.2017 Законом України № 2260-VIII (набрав чинності 20.01.2018).

На даний час нормативно не визначене і додатково не уточнене питання стосовно зворотної дії даної норми закону у часі щодо раніше встановлених загальнобудинкових лічильників, або щодо статусу загальнобудинкових лічильників за умови 100% оснащення помешкань квартирними лічильниками.

Крім цього відповідно до пункту 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р. № 620, у разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

Слід зазначити, що відповідно до статті 6 Закону суб’єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов’язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках.

Щодо порядку встановлення загальнобудинкових лічильників

Відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові (співвласникам) належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Таким чином, у сторонніх осіб відсутні права на вчинення будь-яких дій з майном багатоквартирних будинків, оскільки вони не є його власником.

Також відповідно до пункту 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов’язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку.

Отже, усі питання здійснення монтажу будинкового вузла обліку природного газу мали бути врегульовані виключно на договірних засадах.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У протилежному випадку, при “примусовому” встановленні газопостачальним підприємством загальнобудинкового лічильника, можна звернути увагу на статтю 186 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка визначає, що самоуправством є самовільне, всупереч встановленому законом порядку, здійснення свого дійсного або гаданого права, що не завдало істотної шкоди громадянам або державним чи громадським організаціям. Згідно існуючої практики, дійсним правом можна вважати право, яке особа набуває на підставі закону або іншого нормативно-правового акту, а гаданим — право, якого особа не має, але, добросовісно помиляючись, вважає таким, що в неї є.

Законодавчо не визначена безумовна обов’язковість укладення договору та встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу, а лише визначена фактична необхідність укладання такого договору для врегулювання відносин у випадку згоди сторін на використання вказаного вузла.

Таким чином, у встановленні загальнобудинкового лічильника всупереч вказаному порядку, можуть вбачатися ознаки самоуправства підприємства-постачальника, шляхом спроби здійснення свого гаданого права на здійснення монтажу будинкового вузла обліку, ігноруючи вимогу щодо договірного врегулювання даного питання.

Щодо встановлення індивідуальних лічильників

Відповідно до статті 2 Закону, з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб’єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу – фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу.

Відповідно до статті 6 Закону, суб’єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов’язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується:

комплексно, у тому числі для опалення, – до 1 січня 2012 року;
для підігріву води та приготування їжі – до 1 січня 2016 року;
тільки для приготування їжі – до 1 січня 2021 року.

Як визначено статтею 3 Закону, фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок:

коштів суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території;
коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевих бюджетів;
інших джерел, не заборонених законодавством.

Також згідно з пунктом 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р. № 620, у разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

Щодо компенсації за встановлення індивідуальних лічильників

Згідно статті 3 Закону, побутові споживачі природного газу – фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.

Для споживачів природного газу – фізичних осіб (населення), які встановлять лічильники протягом 2018 року, відповідна компенсація здійснюється протягом 12 місяців.

Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу – фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» (від 21.12.2017 № 2260-VIII) Кабінет Міністрів України зобов’язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Вказаний закон набрав чинності 20.01.2018, тобто до 20.04.2018 вищевказаний порядок компенсації витрат має бути затверджений Кабінетом Міністрів України.

Щодо порядку встановлення індивідуальних лічильників

Особливості самостійного встановлення лічильників газу 17.07.2017 роз’яснила НКРЕКП на власному офіційному сайті (http://www.nerc.gov.ua/?news=6227):

Побутовий споживач має право придбати лічильник газу за власний рахунок та обрати його тип та марку.

Для встановлення лічильника газу споживачу необхідно звернутися до Оператора газорозподільної системи (Оператор ГРМ) для узгодження порядку дій щодо встановлення лічильника газу (видача технічних умов, погодження проекту тощо).

В Україні застосовуються побутові лічильники газу типу мембранний або роторний та типорозмірів 1,6; 2,5; 4; 6; 10. Типорозмір означає номінальну пропускну здатність лічильника (куб.м за годину).

Підбір типорозміру лічильника проводиться на етапі проектування в залежності від витрати газу встановленого (або такого, що проектується) газового обладнання. Інформація про витрату газу вказується в паспорті кожного газового приладу і залежить від його потужності

Газові плити, зазвичай, в залежності від моделі мають витрату газу 1,2 – 1,5 куб.м/год. Газові проточні водонагрівачі (колонки) – 1,5-3 куб.м/год. Опалювальні прилади в залежності від теплової потужності – 0,9-6 куб.м/год.

Нав’язування Оператором ГРМ побутовим споживачам природного газу купувати лічильники газу певної марки та певного типу є порушенням Ліцензійних умов.

Встановлення лічильника газу може здійснюватися будь-яким підприємством, яке має право на виконання таких робіт.

Після виконання робіт з встановлення лічильника газу споживачеві необхідно звернутися до Оператора ГРМ для проведення первинного обстеження вузла обліку з метою введення лічильника газу в експлуатацію та його опломбування.

Щодо застосування норм споживання газу

Відповідно до пункту 3 Правил, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Споживачам, у яких відсутній газовий лічильник, нарахування за використаний газ здійснюється відповідно до встановлених державою норм споживання природного газу.

Норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників визначені постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 р. № 203 (зі змінами).

Крім цього, відповідно до пункту 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, кількість осіб у квартирі, іншому ізольованому житловому приміщенні для проведення розрахунку та розподілення спожитих обсягів газу визначається відповідно до кількості зареєстрованих осіб. Інформація про зміну їх кількості подається побутовими споживачами оператору газорозподільної системи до 25 числа місяця, що передує розрахунковому. Відповідальність за своєчасність та достовірність поданої інформації несе побутовий споживач, що її подає. У разі подання такої інформації із запізненням — вона враховується в наступному розрахунковому періоді без перерахунку минулих періодів.

За відсутності зареєстрованих у квартирі, іншому ізольованому житловому приміщенні осіб та відомостей щодо офіційного припинення газопостачання на квартиру (будинок) облік спожитого газу здійснюється з розрахунку на одну особу.

Щодо застосування граничних об’ємів споживання (норм) газу

Згідно з пунктом 3 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем (затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494) якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ [газорозподільної мережі] (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу ХІ Кодексу), фактичний об’єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об’ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 15 Кодексу.

Отже Кодекс газорозподільних систем передбачає визначення фактичного об’єму спожитого природного газу за граничними об’ємами споживання лише у випадку відмови побутового споживача від встановлення саме лічильника газу за рахунок Оператора ГРМ (що має бути підтверджено актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу ХІ цього Кодексу).

Враховуючи, що мова йдеться про споживача, а не групу споживачів, а також гіпотетичну відмову, у той час, як для загальнобудинкового лічильника навпаки необхідна саме згода співвласників, можна зробити висновок, що у даних нормах мова йде саме про ситуацію з лічильником газу, який встановлюється у квартирі споживача (індивідуальний), а не про вузол обліку природного газу, що встановлюється на будинку (загальнобудинковий).

Крім цього, відповідно до Закону, суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов’язано припинити розподіл природного газу споживачам, які використовують природний газ без його комерційного обліку, у разі відмови таких споживачів від встановлення лічильників газу, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується:

комплексно, у тому числі для опалення, – з 1 січня 2012 року;
для підігріву води та приготування їжі – з 1 січня 2016 року;
тільки для приготування їжі – з 1 січня 2021 року.
Щодо типорозмірів вузлів обліку газу

Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 .

Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494) розрахунки споживача за договором розподілу природного газу здійснюються за тарифом, встановленим Регулятором для відповідного Оператора ГРМ [газорозподільчої мережі], виходячи з величини приєднаної потужності об’єкта споживача.

Відповідно до пункту 2 цієї ж глави, потужність по кожному комерційному ВОГ [вузлу обліку газу] вказується в персоніфікованих даних заяви приєднання до договору розподілу природного газу

При письмовому зверненні споживача про зменшення типорозміру комерційного ВОГ в точці вимірювання:

– якщо комерційний ВОГ було встановлено Оператором ГРМ без дотримання вимог пункту 4 глави 2 розділу X цього Кодексу, Оператор ГРМ протягом 3 календарних місяців з дати звернення споживача забезпечує за власний рахунок заміну комерційного ВОГ із зменшеним типорозміром та забезпечує зміну даних приєднаної потужності об’єкта споживача згідно з вимогами цього Кодексу;

– в інших випадках (за умови дотримання вимог пункту 4 глави 2 розділу X цього Кодексу) заміна комерційного ВОГ забезпечується Оператором ГРМ (з урахуванням необхідності коригування даних приєднаної потужності об’єкта споживача згідно з вимогами цього Кодексу) за рахунок споживача у строк, що не повинен перевищувати: для побутового споживача — три календарних місяці з дати компенсації споживачем затрат Оператора ГРМ на заміну комерційного ВОГ; для споживача, що не є побутовим, — у строк, письмово узгоджений між Оператором ГРМ і споживачем.

Про прийняте рішення щодо зменшення типорозміру комерційного ВОГ Оператор ГРМ письмово повідомляє споживача протягом десяти робочих днів з дати звернення споживача.

Якщо Оператор ГРМ у визначений строк не здійснив заміну комерційного ВОГ, розрахунок споживача за послуги розподілу природного газу з дати прострочення заміни комерційного ВОГ здійснюється, виходячи з приєднаної потужності, як для типорозміру комерційного ВОГ, який мав бути встановлений.

Щодо повірки та ремонту вузлів обліку

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, здійснюються за рахунок суб’єктів господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання, якщо інше не встановлено договором, укладеним відповідно до законів, що регулюють відносини у сферах електроенергетики та газопостачання.

Періодична повірка засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну енергію і газ) проводиться за рахунок тарифів на електро- і газопостачання або за рахунок постачальника послуг комерційного обліку.

Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації затверджені наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747.

Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 р. № 474.

Щодо вирішення спірних питань

Відповідно до пункту 22 розділу 2 Правил постачання природного газу, спірні питання між споживачем і постачальником щодо постачання природного газу, оплати послуг постачальника, відшкодування збитків тощо мають вирішуватися шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди – у судовому порядку.