Одна з гострих проблем сьогоднішньої України - утилізація промислових і побутових відходів. Згідно зі статистикою, на кожного жителя країни припадає близько 300 тонн накопичених відходів. Всього функціонує близько 35 тис. полігонів з утилізації відходів (а простіше кажучи - сміттєзвалищ), площа яких перевищує 12 тис. гектарів. За оцінками фахівців, 99% з них не відповідають екологічним вимогам. Повторне перероблення відходів не перевищує 3% від їх загальної кількості. І така, неприваблива, ситуація ускладнюється з кожним роком.
Розв'язання цієї проблеми пов'язане з необхідністю кардинальної зміни підходів до санітарного очищення наших міст і сіл, підвищення відповідальності населення і підприємств у поводженні з відходами, використанням досвіду розвинених країн в їх утилізації.
ДОВІДКА. Серед утилізуючих комплексів окреме місце займають сміттєспалювальні заводи. Це найбільш поширений тип сміттєпереробних підприємств в розвинених країнах. Перша така мануфактура була побудована в місті Ноттінгем біля Лондона в 1874 р за найпростішою технологією - утилізація сміття шляхом спалювання. Сьогоднішні сміттєспалювальні комплекси являють класичний приклад альтернативної енергетики. Всього їх у світі понад 2,5 тис. У США, наприклад, функціонує близько 500 виробництв, в Німеччині та Франції понад 100 в кожній. Серед мегаполісів світу найбільшу кількість таких заводів в Пекіні - 32.
В Україні в різний час працювало 5 сміттєспалювальних заводів (Київ, Дніпро, Харків, Рівне та окупований сьогодні Севастополь), з яких діє тільки завод «Енергія» в Києві. Сьогодні, на підприємстві гостро стоїть питання впровадження хімічного очищення димових газів.
Подібні проблеми притаманні для всіх сміттєспалювальних виробництв. У продуктах згоряння відходів знаходяться практично всі елементи таблиці Менделєєва, найбільш небезпечні важкі метали, кислоти та діоксид сірки. Сучасні технології очищення димових газів дозволяють повністю нейтралізувати негативну дію цих речовин. Тому в розвинених країнах не існує обмежень по розташуванню сміттєспалювальних заводів. Є безліч прикладів розміщення таких підприємств навіть в центрі міст - прикладами є Токіо, Цюріх, або Ліон. Найбільш хрестоматійний приклад - завод «Шпіттелау» у Відні, який розміщений в центрі австрійської столиці.
Звичайно, забезпечення екологічної безпеки сміттєспалювальних заводів і впровадження сучасних методів очищення газів, що відходять, істотно здорожують вартість будівництва таких підприємств. У структурі загальної вартості будівництва такі витрати можуть складати до 50%. Вартість будівництва нового заводу з перероблення 500 тис. тонн відходів на рік коливається в межах 300-400 млн. доларів. Сконцентрувати такі кошти для більшості органів місцевого самоврядування є непосильним завданням. Тому багато хто з них активно займаються пошуком інвесторів на будівництво сміттєспалювальних заводів.
