Як свідчать «польові дослідження», переважна більшість мешканців багатоповерхівок в Україні не знають, кому належать їхні будинки. На питання: «Кому належить ваша квартира?» відповідь буде однозначна: «Мені». А от на питання: «А кому належить весь ваш будинок?» відповідають хто як: «державі», «місту», «ЖЕКу» тощо.

Насправді, згідно законодавству наші будинки належать нам! Кожна багатоповерхівка є спільним майном усіх власників квартир у ній. І ніхто замість нас не буде піклуватися про НАШ будинок.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного Кодексу України, власникам квартир у багатоквартирному житловому будинку «належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку».

Отже, що ж належить квартировласникам у багатоповерхівці на праві спільної власності?

1. Дах

2. Технічні приміщення під дахом

3. Ліфт (шахта і механізми)

4. Сміттєпровід

Мешканці можуть відмовитися від сміттєпровода і укласти угоду з компанією-збирачем сміття, яка встановить біля будинку контейнери для відходів.

5. Сходи і сходові майданчики

6. Зовнішня стіна і несучі стіни

Окремий власник може декорувати ці стіни зсередини, але не має права їх знищувати.

7. Нежитлові приміщення

Парадне, місце вахтера тощо — належать усім спільно. Об’єднання співвласників будинку (ОСББ) може здавати частину цих приміщень в оренду на користь усіх мешканців.

8. Магістральні комунікації

Труби по стояках (газ, вода, опалення, каналізація), насоси, котли, електропроводка, трансформатори — всі комунікації, які обслуговують більше однієї квартири, є спільною власністю
всіх мешканців будинку.

9. Підвал і фундамент

10. Прибудинкова територія

На ній розташовані клумби, дитячі майданчики, парковки, смітники тощо.

За законом, ОСББ може отримати цю територію у власність або користування. Однак на практиці в окремих містах з цим виникають труднощі. Адже для того, щоб реалізувати право громадян на отримання прибудинкової території у власність/користування, повинен існувати Порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій.

Раніше, коли такий Порядок існував, прибудинкову територію можна було виділити в натурі та позначити її межі. Відповідний нормативний акт, що визначав Порядок, діяв на території всієї України. Але у 2005 році його було скасовано.

Тепер, аби ОСББ мали можливість отримувати прибудинкову територію у власність/користування, відповідні рішення повинна приймати місцева влада.

Там, де Порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій ухвалено місцевою радою, об’єднання громадян-співвласників можуть отримати правовстановчі документи на земельну ділянку — прибудинкову територію. Там, де через корупцію або недбальство місцевої влади рішення не прийнято, — оформити документи на прибудинкову територію практично неможливо.

Потрібно проводити реформи і приймати відповідні рішення, аби створити умови для ефективного управління спільною неподільною власністю.