Приєднувати чи не приєднувати до мереж централізованого теплопостачання нових, незалежних виробників теплової енергії, що здатні виробляти дешеву теплову енергію в т.ч. з відновлюваних джерел енергії, на ТЕЦ чи шляхом перетворення скидного енергетичного потенціалу?

Це питання не лише технічне, але й організаційне, законодавче, економічне та екологічне.

Закон України «Про теплопостачання» передбачає загальні гарантії приєднання до теплових мереж як для споживачів, так і для виробників теплової енергії. Сприяння розвитку конкурентних відносин на ринку теплової енергії відноситься до основних принципів державної політики у сфері теплопостачання. При цьому низка практичних проблемних питань приєднання до теплових мереж пов’язана з недостатньою реалізацією уповноваженими органами своїх повноважень, передбачених законодавством.

Законом визначено, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб’єктами господарювання усіх форм власності та організаційно-правових форм, в тому числі на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Транспортування теплової енергії відноситься до сфери природних монополій і, як правило, здійснюється підприємствами комунальної форми власності. 

Наразі, в Україні відсутній позитивний досвід передачі в управління чи користування виключно теплових мереж, без джерел генерації. Цей об’єктивний факт пов'язаний з низькою економічною ефективністю надання послуг з транспортування теплової енергії, високим рівнем зношеності теплових мереж та недосконалою політикою тарифоутворення. Таким чином, виключно транспортування теплової енергії є збитковим і покривається за рахунок перенесення витрат на виробництво теплової енергії. Розподіл витрат підприємств теплопостачання за кожним видом ліцензованої діяльності та встановлення окремих тарифів на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії мало б сприяти прозорості та об’єктивності визначення витрат. 

Відсутність відокремленого тарифу на транспортування теплової енергії перешкоджає реалізації можливості транспортування теплової енергії від сторонніх виробників, які готові постачати більш дешеву теплову енергію споживачам. 

Законом передбачено, що будь-які теплогенеруючі організації, які використовують різні технології виробництва теплової енергії, мають рівні права доступу на ринок теплової енергії. Теплогенеруючим організаціям надається право доступуяк до  магістральних, так і до розподільчих теплових мереж, а теплотранспортуючі організації зобов’язані приєднати теплогенеруючу організацію, що має намір здійснювати діяльність з виробництва теплової енергії. Теплопостачальні організації, які здійснюють діяльність із постачання теплової енергії з використанням власних теплових мереж, зобов’язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб’єктів господарської діяльності відповідно до укладених договорів. Основною умовою для приєднання є  виконання технічних умов та укладання договору на приєднання до теплової мережі. 

Власне приєднання до теплових мереж здійснюється після отримання та виконання споживачем або виробником теплової енергії технічних умов. Технічні умови на приєднання до власних теплових мереж, згідно з зазначеними вище нормами законодавства, видає суб’єкт господарювання, що провадить діяльність з транспортування теплової енергії.

Розробка і затвердження правил надання і погодження технічних умов на підключення до мереж (споруд) теплоенергетики більше не є повноваженням Мінрегіону після Указу Президента України від 10.09.2014 р № 715/2014 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. В той же час, НКРЕКП досі не реалізувала свої повноваження щодо розробки і затвердження порядку (методики) приєднання до теплових мереж, розрахунку плати за приєднання та фінансування послуг з приєднання. Для приєднання до теплової мережі сторонніх виробників в схемах теплопостачання населених пунктів, а також в інвестиційних програмах підприємств теплопостачання мають бути передбачені відповідні рішення. 

Як правило, підприємства теплопостачання, що займають монопольне становище на ринку централізованого теплопостачання теплової енергії, і користуються недосконалістю діючого законодавства, шукають будь-який привід для відмови у видачі технічних умов на приєднання або встановлюють необґрунтовані вимоги до приєднання. Теплопостачальні організації, що є одночасно і виробниками теплової енергії, не зацікавлені приєднувати сторонніх виробників, оскільки можуть втратити частину споживачів і доходів, так само як і не зацікавлені закуповувати більш дешеву теплову енергію. В той же час, сторонні виробники теплової енергії, на умовах конкуренції, мають змогу запропонувати більш дешеву теплову енергію з альтернативних видів палива чи відновлюваних джерел енергії, скидну теплову енергію технологічних процесів чи теплову енергію від ТЕЦ і когенераційних установок. 

Таким чином, обмеження доступу сторонніх виробників теплової енергії до теплових мереж перешкоджає реалізації прав споживачів обирати джерела або теплопостачальну організацію, а також перешкоджає реалізації повноважень органів державної влади – по забезпеченню захисту прав та економічних інтересів споживачів.

Основними нормативно-правовими актами, якими встановлено повноваження ключових гравців у сфері приєднання/підключення до теплових мереж, на сьогодні є:

• Закон Україн «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633; 

• Закон Україн «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09.07.2010 р. № 2479; 

• Закон Україн  «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 р. № 1540; 

• Закон Україн «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу» від 05.04.2005 р. № 2509; 

• Закон Україн «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038.

За матеріалом "Україна комунальна"